1. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість наших батьків, бабусь, дідусів.

( Тихо лунає музика. Українська світлиця, святково прибрано лавки, стіл, макітри. На столі на вишитому рушнику – запашний хліб і сіль).

Галя (прибирає і співає).

Цвіте терен, цвіте терен

А цвіт опадає

Хто в любові не знається

Той горя не знає

А я молода дівчина

Та й горя не зазнала…

Мати. Чого, доню, сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш такою невеселою від нашої  хати.

Галя. То так… І сама не знаю, мамо, сумно, чогось і неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже, тільки б у один не обминув.

Мати. Не сумуй, Галинко. То просто вечір такий таємничий, і місяць он як ясно світить. Все буде гаразд. Може, той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поважний, багатий.

Галя. Ой, мамо, і не говоріть мені про нього. От і дівчата вже йдуть.

(Тим часом дівчата наспівують « В саду гуляла»).

1-а дівчина. Слава Богу, в ваші хаті!

2-а дівчина. Добрий вечір, тітонько. Чи можна в вашу хату.

Мати. Слава навіки. Заходьте, дівчата, сідайте. Зараз вареників на всіх наліплю. Може, ще гості будуть.

1-а дівчина. А може, й хлопці? І Іван?

3-а дівчина. Може! А може, й Роман?

1-а дівчина. А може й Панько? ( сміється).

Галя. Панько – то й Панько. Чи не так, дівчата? .......