«Зимі з Весною помиритись і нам ніколи не сваритись»
Ведуча.
Нумо разом привітаймося,
Теплом ручок обміняймося,
Вправо, вліво повернемось,
Одне одному всміхнемось
Можна трохи пострибати,
І в долоні поплескати.
До нас гостей прийшло багато
Треба всіх їх привітати: «Добрий день!»
Тепер на стільчики сідаймо,
І розвагу починаймо!!!
Стоїть хатка небагата,
Солом’яна стріха,
Присілочки у китицях,
Мальовані вікна.
Тут чистенько і гарненько,
Тут усе в порядку,
Сам Бог дбає, доглядає,
Цю маленьку хатку.
І Бог дбає, доглядає,
І сини, і доньки.
Бо ще з давніх-давен так повелося, що українська хата, завжди стояла чистою, завжди була чепурною, особливо в свято.
Діти. А яке сьогодні свято?
Ведуча.
Зима з Весною зустрічається,
Про володіння свої домовляються.
В цей день сонце повертає на літо,
Все в природі прокидається.
На Стрітення в церквах святять воду. Хто Стрітенську воду буде пити, той не буде хворіти. Разом з водою святяться і свічки, які називали «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Давайте і ми запалимо таку свічку, нехай вона захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.
Запалю я свічку,
Щоб горіла,
Щоб вогненна громовиця,
Оселю не спалила.
Зима – чудова пора! Які свята вона нам подарувала!!! І День Святого Миколая, Новий Рік, Різдво, Водохреща. Скільки радощів принесла зимонька дітям, та й дорослим певно теж. Але час їй відступати і весні чергу віддавати. У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються.
Діти.
- Ще зима по нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
- Сніжок сипле без зупину –
Вже засипав всю Вкраїну.
- Де не гляну я, надворі –
Всюди бачу білий колір.
- Сніг січе без перестанку –
Зима трудиться із ранку.
- І мороз не угаває,
- Йому вітер помагає.
Разом.
Не мети, не мети,
Зимонько, снігами,
А приходь ти до нас
З іграми й піснями.
(Звучить музика зими).
Зима.
Іду, іду снігу намету,
З вами разом поспіваю, потанцюю,
Бо ще силу свою чую.
Ведуча. Ось-ось Зимонько, пропаде твоя сила.
Зима.
Хіба пришов вже час мені з Весною зустрічатися?
Ведуча. Аякже, сьогодні ж стрітення. Саме сьогодні зима з весною зустрічається і міряються силами.
Зима.
Ой, а я й забула зовсім, що сьогодні такий день. Ну що ж, позмагаємось з Весною. Подивимось, чия візьме! Кличте Весну!!!
Діти.
Весна – весна весняночко!
Прийди до нас, паняночко!
(Звучить весняна мелодія)
Ведуча. Тихіше, діти, послухайте! Весна вже зовсім близько! Прислухайтесь це ж струмочок весняний співає, а от пролісок прокидається від сну. Чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю?
«Перенеси воду ложкою»
Весна.
А от і я, весна-красна
Куди ступаю – сонце сяє,
Усе навколо оживає
А ще пробуджую від сну
Я нашу землю чарівну.
Дитина.
Весно, весно, наша весно,
А що ж ти нам принесла?
Весна.
На дерева – цвіту,
А на поля – жито,
На травичку – росу,
На дівчаток – красу,
А на хлопчиків – сили,
Щоб росли і міцніли!
Зима. Щось ти швидко прийшла сестрице.
Весна. Я вчасно. Сьогодні ж Стрітення. Час тобі царювання над землею мені передати.
Зима. Та ще твоєму царюванню час не настав.
Весна. Ти поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця. Все, що я напрацювала, ти вже зїла і випила.
Зима. А от і не все!
Весна. Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а у тебе по хатах ховаються. Моє сонечко всіх зігріває дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду.
Зима. У мене люди не трусяться, я всіх одягаю в теплі кожухи.
Весна. А я – царівна. Куди ступаю – все навколо оживає.
Зима. Я так просто не віддам тобі панування над землею. Давай позмагаємось. А діти нам допоможуть. Діти, допоможете?
Ведуча. Не сваріться, Зимо і Весно. Діти люблять вас однаково.
Зима. Мене діти дужче люблять. І вірші про мене знають. Правда, діти?
Діти.
1. Ліс і поле, і діброви
Білі одягли обнови
Це зима нам натрусила
Стільки білого сніжку
І немовби шапка біла
Білий дах у дитсадку!
2. Ну вже й диво ця зима,
Все у біле одягла
Сонце хмаркою закрила,
І порошу розтрусила.
Білі шубки всім дає
Й подарунки роздає.
Зима. Ой, які чудові вірші! Ось бачиш, Весно, як мене діти люблять.
Весна. Так! І про мене діти вірші знають. Так, діти?
Діти.
- Ще зимові віхоли літають,
Та весни розгін не зупинити,
І дзвінкі краплинки починають
У промінні сонячнім бриніти.
- Хоч земля по-зимовому
Ще одягнута в сніги,
Та у березні додому
Повертаються птахи.
Зима.
Зараз насуплю я брови –
І вітер холодний повіє,
Усе захолоне, рятунку нема,
Під снігом замре, заламає.
Весна.
А я засміюся – сонце ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває
«Сонечко і промінці»
Зима.
Ой, яка ти в нас хороша!
Зараз я снігу натрушу,
Морозу напущу,
Треба мені всю силу зібрати,
Щоб з тобою до бою стати.
(Перетягують канат Весна перемагає)
Дитина.
Утікай, утікай, біла зимонько!
Вже нема, вже нема
В тебе силоньки,
Вже весна, йде
Весна-чарівниченька,
Потемніє, почорніє твоє личенько!
Ведуча. Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилась і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити.
«Зірви бурульку»
Зима.
Весно-Весно, почекай!
Мене проганяти не поспішай!
Діти, виручайте!
Килим білий полатайте!
По ньому Веснонька походила
Та проталин наробила.
Ведуча. А й справді! Давайте допоможемо Зимі, полатати килим бо в народі кажуть: коли на Стрітення відлига, пропаде Весна ще на довго. (Гра «Полатай килим»).
Ведуча. Гарно килим полатали, гарно в дорогу Зимоньку зібрали. Але негоже Зимі вирушати в дорогу, не помирившись з Весною. Моя бабуся казала: «Згода дім будує, а незгода – руйнує»
Діти, а як можна помиритись?
Діти: Мирилками!
Ведуча. Давайте покажемо цим двом красуням, як ми вміємо миритись.
- Билися – не билися,
Трохи посварилися,
Потім посміялися,
Друзями зосталися.
- Мир-миром
Пироги з сиром,
Варенички в маслі,
Ми подружки краснії
Поцілуймося, помирімося!
- Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько,
Миріться швиденько!
- Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин, мізин, мізинець,
Помири нас молодець.
Ведуча. А тепер ви, Зимонько, і Веснонько, помиріться
Зима і Весна.
Ти – не ворог, я – не ворог,
Нам сваритись просто сором
Помирились, помирились
Щоб ніколи не сварились.
«Ой минула вже зима»
Ведуча. А ще є цікавий звичай, пов'язаний з цим святом. Напередодні свята жінки випікали печиво у вигляді пташок «жайворонків». Називали їх жайворонками тому, що за давніми легендами, ця пташка народилась із сонячного жару, бо прокидається разом із сонцем, і своїм срібним голосочком сповіщає: вже весна прийшла! Люди, вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими зиму замикають. А природу відмикають. Я відкрию вам секрет, у мене є такі пташки. Я всіх вас зараз пригощу. А Весні віддам золоті ключі, бо їй вже теж пора вирушати в дорогу – у неї багато справ на нашій землі.
Дитина.
Всі ми Зиму проводжали,
Красну Весну зустрічали
Весно, уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!
Весна.
Піду я далі лугами й лісами,
Встелю землю килимами,
Заквітчаю різним зелом,
Щоб усім було весело.
Я теплом людей зігрію,
І здоров’я вам навію,
З рідним словом щоб зростали,
Щоб звичаї українські пам’ятали.
Ведуча. Хороше Зимоньку провели, Весну красну зустріли, цих двох красунь помирили. Нехай охороняє вас стрітенська свічка. Нехай ваші родини будуть здорові й щасливі. |